Tools

Site ExplorerSite Explorer
Close site explorer

Новий погляд на успіх у сфері мобільності

3 вересня 2018 р.


Камілла Сіггаард Андерсен, експерт з міського планування, про важливість революційного мислення в епоху автономних безпілотних автомобілів.

Безпека, економічність, вартість і комфорт – чотири загальноприйнятих параметра ефективності транспортної мобільності. Більшість персональних автомобілів, які з’явилися на ринку за останні 80 років, мали достатньо високий рівень комфорту, але були менш безпечними, витрачали більше палива і коштували користувачеві дорожче, аніж багато інших видів транспорту. Щоб нівелювати недоліки персональних авто, у всьому світі почали створювати комплексні інфраструктурні системи, а значні суми витрат на подібні проекти часто покривали за рахунок пішоходів, велосипедистів і подорожуючих громадським транспортом.

Спробуйте ввести в рядок пошуку запит «автономний автомобіль» ... Виробники роботизованих машин обіцяють покращення по всіх чотирьох згаданих параметрах – так вони мають намір виправдати зростаючу цінність безпілотників в транспортній мережі. Втім що, як усталені параметри в нових умовах застосовувати недоцільно? Зміщення фокусу з персонального автомобіля на автономний створює умови для відмови від давно складеної системи оцінювання ефективності перевезень і для нового трактування поняття «успішна транспортна мобільність».

Автомобіль із тактильним сприйняттям і здатністю комунікувати

Уявіть ринок транспортних послуг, де позитивний досвід подорожі вимірюється такими параметрами, як кількість людей, з якими ви взаємодіяли під час руху, рівень «гормонів щастя» (дофаміну, ендорфіну, окситоцину і серотоніну) в вашому організмі до і після поїздки, а також загальний вплив подорожі на стан вашої серцево-судинної системи. Далі, ступінь комфорту визначається не тільки з позиції пасажира транспортного засобу, але також інших учасників дорожнього руху, включаючи пішоходів і велосипедистів. Ефективність парку автономних автомобілів оцінюється із урахуванням доступності рухомого складу для людей із низьким рівнем доходу або особливими потребами. Транспортні засоби мають тактильну чутливість і здатні спілкуватися з пасажирами – пропонують доторкнутися, присісти, послухати, відчути запах. А цінова привабливість, належний рівень безпеки і економічності є базовими параметрами ефективного переміщення – не амбітною метою ...

Нові критерії оцінки нових результатів

У 1960-х роках в Копенгагені застосували новий підхід до оцінки ефективності вулиць – з огляду на пропускну здатність, тобто за кількістю пішоходів, які проходять вулицею за певний відрізок часу. Сьогодні тут створена розгалужена система пішохідних зон – одна з кращих в світі. У 2008 році в Нью-Йорку почали зіставляти масштаби громадського простору зі щільністю і доходами населення в окремих районах. Тепер на вулицях із простором, який не використовувався або був більше не потрібний транспорту, з'явилося понад 60 нових громадських зон з точками торгівлі та іншими сервісами для городян. Вони розосереджені таким чином, що до однієї з них можна дістатися за лічені хвилини, незалежно від того, в якій точці міста ви перебуваєте.

Чому можуть навчити ці приклади? Переглянувши систему оцінки ефективності мобільності, можна отримати нові результати. Якщо ми будемо готові подивитися на автономні транспортні засоби під іншим кутом, вони зможуть те, на що не були здатні попередники, керовані рукою людини: покращити загальне враження від поїздок для кожного пасажира і підвищити ефективність мережі інтермодальних перевезень.

Як тоді виглядатимуть вулиці? Коли на дорогах стане переважати безпілотний транспорт, в першу чергу з перехресть і тротуарів зникнуть інформаційно-навігаційні елементи, або вони будуть модернізовані до мультифункціональних об'єктів міської інфраструктури. Звільнений простір можна буде використовувати під висадку дерев, прокладку пішохідних алей з лавками і торговими точками – простір буде перероблено під потреби людини, а не автомобіля.

Адаптоване вуличне середовище

Сьогодні ми вже можемо говорити про те, що в майбутньому покриття вулиць зможе сприяти їх естетичній привабливості та енергетичному балансу (наприклад, за допомогою електромагнітної індукційної підзарядки). За рахунок вбудованої системи моніторингу покриття зможе контролювати досягнення заданих показників ефективності самостійно. Фізичні об'єкти поділу проїзної частини та тротуару, зокрема бордюри, відійдуть у минуле: розділювачами транспортної та пішохідної зон слугуватимуть не такі фіксовані і безумовні конструкції дорожнього полотна, а вбудовані в поверхні світлові індикатори і сенсорні комунікаційні мережі. Це дозволить будувати дороги в більш стислі терміни і виводити в пріоритет пішохідну доступність і різні функції вулиці (а не тільки транспортну), щоб враження від прогулянок по тротуарах і поїздок по дорогах були більш позитивними.

Це тільки декілька прикладів можливого майбутнього. Але повною мірою використовувати потенціал інноваційних рішень для мобільності можна, лише об'єднавши зусилля експертів з різних галузей – щоб сформувати комплексне і всебічне бачення транспортної системи майбутнього. Перший крок на цьому шляху – переглянути поняття успіху в сфері мобільності.